Поняття «мобінг» походить від англійського слова «mob», що перекладається як «натовп», «зграя». Воно тлумачиться як агресія певної групи людей щодо окремої особи.

У Кодексі про адміністративні правопорушення і  Кодексі законів про працю нововведене поняття «мобінг» дістало своє чітке визначення і трактується як «систематичні тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця,  працівників чи колективу працівників щодо окремого працівника з метою психологічного або (та) економічного тиску на цього працівника, створення неприємної образливої ситуації навколо цього працівника щодо приниження честі й гідності та ділової репутації, зокрема з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність» (ст. 2-2 КЗпП), а також Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» від 16.11.2022 № 2759IX. Та Зміни до КЗпП та Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII). Перелічено також і способи такого тиску на особу, серед яких і засоби телекомунікаційних технологій. Основна мета мобінгу – принизити працівника і знецінити його роботу як професіонала. На сьогодні мобінг заборонений на законодавчому рівні.

Нормативна база

  • Європейська соціальна хартія
  • Директива Ради Європейських Співтовариств від 12 червня 1989 року № 89/391/ЄЕС про запровадження заходів, покликаних заохочувати до покращення безпеки та охорони здоров’я працівників на роботі
  • Директива Ради Європейського Співтовариства від 27 листопада 2000 року № 2000/78/ЄC про загальну систему рівного поводження в сфері зайнятості й професійної діяльності
  • Кодекс законів про працю України
  • Закон України від 16 листопада 2022 року № 2759-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)”
  • Закон України від 01 грудня 2022 року № 2806-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо протидії порушенню прав у сфері праці»

Причини мобінгу

Причини мобінгу зумовлені двома факторами – зовнішнім і внутрішнім.

Зовнішній – соціальний  – визначається «кліматом» колективу: розподілом статусів у колективі, його загальним соціальним розвитком (рівнем моралі, вихованості, віковою категорією, слабкою правовою підготовленістю, тощо)

Внутрішній – особистісний – залежить від самого члена колективу, наскільки він готовий до протистояння чи покори. Тут і світогляд особи, її життєва практика, вдача – бунтар чи раб, – вміння «тримати власну планку». Часто людина піддається психологічному гнобленню через брак виховання. Соціум можуть дратувати її шкідливі звички, такі як паління, «безпардонність» у спілкуванні, часті «відключення» від робочого процесу, пліткарство  і т.п.

Але і висококласний спеціаліст в умовах нездорової конкуренції може теж потерпати від мобінгу, в основі якого заздрість, боязнь втратити займану посаду через кар’єрне зростання колеги. Людині з підвищеною тривожністю, яка не вірить у власні сили, дуже важко протистояти психологічному насильству у такому випадку.

Часто суспільство не готове сприймати людину, відмінну від загальної маси, через її віросповідання, приналежність до іншої раси, сексуальну орієнтацію, тощо. Особи, що підпадають під таку характеристику, адаптуються по-різному: одні покірно зносять знущання, втрачаючи при цьому здоров’я, інші, навпаки, пробують захищатися.  Саме внутрішній фактор грає вирішальну роль при мобінгу.

Види мобінгу

Важливо розпізнати, у якій формі на вас здійснюють тиск. Адже він може бути як відкритим, так і завуальованим.

  1. Авторитарний мобінг: проявляється  з боку адміністрації чи окремого управлінця у  формі деструктивного стилю керування.
  2. Дискримінаційний мобінг. Від нього потерпають особи, які не погоджуються з «неписаними» правилами колективу. Наприклад, ви відмовляєтесь від складки грошей начальнику на подарунки до якихось дат, що у вашому колективі стало традицією. Колеги зневажають вас, вважаючи скнарою, і всіляко намагаються це підкреслити у стосунках.
  3. Десигналізаційний мобінг – «покарання» особи колегами за негласне надання інформації керівнику про окремих членів колективу.
  4. Сексуальний мобінг  виражається у сексуальному домаганні керівника або групи колег працівників, що не  супроводжується взаємністю.
  5. Відбірковий мобінг, метою якого є вилучення особи з колективу за «непослух» – неприйняття внутрішніх правил колективу чи групи.

Мобінг може бути навмисний і стихійний (неусвідомлений).

Навмисний (корисливий) – це цілеспрямовані дії, що мають конкретну, чітко сформульовану мету: створити людині такі умови, щоб вона звільнилась із займаної посади. У цьому випадку найчастіше йдеться про корисливі мотиви – зайняти чиюсь посаду, провести на неї когось зі “своїх”, вислужитися перед начальством.

При стихійному мобінгу людина не усвідомлює того, що займається цькуванням. Частіше всього це наслідок невихованості, а саме: нетолерантного ставлення, постійного роздратування, що накопичується по відношенню до когось із колег, намагання покепкувати

Прояви мобінгу надзвичайно багатогранні. Це цькування, підсиджування, плітки, доноси, інтриги, хамство, самодурство. Вони можуть включати також емоційне насильство, інстинкт юрби. В основі мобінгу частіше всього знаходиться комплекс жертви, невміння вибудовувати міжособистісні відносини, неефективне керування.

Способи прояву мобінгу в колективі

Як показали дослідження, це явище характерне як для державних установ, так і для приватних закладів освіти. На робочому місці від нього страждають чоловіки і жінки, досвідчені професіонали і молоді працівники. Мобінг існує як  в розвинутих країнах, так і в країнах, що розвиваються. Він шкодить не лише співробітнику-жертві, а й установі, тому що гальмує робочий процес. За статистикою, у країнах Західної Європи мобінгу зазнають майже 20% працівників.

За ст. 2-2 КзпП України формами прояву мобінгу є:

  • психологічний тиск на особу;
  • економічні утиски;

Проте у житті  мобінг може проявлятися і через фізичне насильство (штурхання, вимагання грошей, побиття, тощо).

Існує також ще один вид мобінгу – це кібермобінг, для якого характерні зламування соціальних мереж, систематичні образливі коментарі, фотомонтаж образливого характеру, поширення в інтернеті компрометуючої інформації про жертву.

Психологічний тиск на особу полягає у створенні навколо працівника ворожої, неприязної атмосфери шляхом безпідставної постійної критики, погроз, зневажливого ставлення  до його діяльності з метою виведення людини зі  стану психологічної рівноваги. Цьому сприяє і безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (ігнорування його пропозицій чи зауважень,  неповідомлення про  заходи, що включають його професійну компетентність, тощо).

Надмірна прискіпливість, поширення неправдивих чуток, наклеп, критика, яка не припиняється – ознаки психологічного терору.

Економічні утиски особи при мобінгу проявляються у створення нерівних можливостей у порівнянні з іншими членами колективу у кар’єрному зростанні чи підвищенні кваліфікації, нерівності в оплаті праці за ті ж  самі обсяг і якість роботи  працівником такої ж кваліфікації, позбавлення заохочень чи бонусів «невигідного» колеги, необгрунтованому нерівномірному розподілі роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу, завищені вимоги, що суперечать законодавству, до посадових обов’язків особи – все це призводить до відчуття дискомфорту на роботі, психологічної пригніченості, а в гіршому випадку і до депресії особи, якщо її психологічна стійкість виявляється слабкою, і навіть  ло суїциду.

Мобінг також провокує звільнення з роботи, судові процеси, неврози, і матеріальні втрати. Фактичні збитки виражаються в зниженні продуктивності праці, витратах на медичну допомогу і судові процеси, не враховуючи соціально-психологічні наслідки.

Наслідки мобінгу

Мобінг є одним із різновидів насильства, а саме, емоційного насильства. У його протистоянні немає переможців і переможених. Страждають обидві сторони, лише в різній мірі.

Для закладу  це зниження продуктивності праці, її якості, втрата репутації і кваліфікованого людського ресурсу. Бо ж у такому колективі важко працювати, а людина, яка працює на перспективу і навіть у тому випадку, коли не бере участі у цькуванні, не хоче витрачати свою життєву енергію на подолання проблем, що її безпосередньо не стосуються.

Для жертви це втрата здоров’я, а іноді навіть життя. Це психо-неврологічні захворювання, погіршення стосунків в родині, бо ж проблеми на роботі завжди позначаються і вдома, втрата віри у свої сили, втрата енергії.

Для мобера – так називають особу, що здійснює мобінг, – це моральна деградація, яка не робить людину щасливою, не приносить задоволення від життя.

Як дізнатися що до вас застосовують мобінг

  • Вас систематично ігнорують при прийнятті рішень, що стосуються ваших посадових обов’язків. Систематичність, за законодавством,  – це два і більше разів.
  • Вас постійно ображають і над вами кепкують. Тільки ви вирішуєте, чи кепкування носить образливий для вас характер.
  • Про вас систематично розпускають плітки, які псують вам репутацію.
  • На вас зібраний компромат, яким постійно маніпулюють.
  • Проти вас іде підбурювання інших колег.
  • Систематично бойкотують ваші конструктивні  пропозиції.
  • Щодо  вас відбуваються протиправні дії за мовчазної згоди колективу.

Найхарактерніша ознака мобінгу – це дисбаланс влади. Коли агресор перевищує свої обов’язки, а колектив не протистоїть йому, бо кожен його член боїться стати новою жертвою. Це характеризує нездорову атмосферу у закладі. Найчастіше це відбувається у розділеному на групи колективі, бо розрізненими людьми легше управляти.

Що не вважається мобінгом

  1. Вимога виконувати посадові обов’язки, передбачені колективним трудовим договором.
  2. Агресія однієї людини до іншої, яка не викликає підтримки колективу.
  3. Міжособистісний конфлікт між колегами, викликаний розбіжностями у світогляді.
  4. Зміна оплати праці, робочого місця відповідно  до законодавства.
  5. Покарання у вигляді догани, штрафи згідно з умовами колективного договору.

Як захиститися від мобінгу

І. Профілактика.

Алгоритм дій керівника (роботодавця)

  1. Подбайте про наявність чіткої офіційної політики закладу щодо боротьби проти мобінгу. Викладіть її у своєрідному «Кодексі честі працівників закладу», де зазначте, які дії працівників закладу чи адміністрації матимуть ознаки мобінгу. Обов’язково зафіксуйте норми, які гарантуватимуть факт розслідування мобінгу щодо кожного члена колективу і вживання заходів дисциплінарного стягнення.
  2. Ознайомте з цими правилами усіх працівників. Проведіть роз’яснювальну роботу за кожним пунктом документа.
  3. Уповноважте людину, яка контролюватиме дану проблему, звітуватиме про зворотній зв’язок.
  4. Розумно розподіляйте навантаження, цінуйте робочий час працівників, забезпечте прозорість своєї роботи, а також поважайте колег за їх професіоналізм.

ІІ. Створення «психологічного щита» для жертви.

  1. Відкиньте самозвинувачення. У тому, що ви стали жертвою мобінгу, винен агресор, а не ви. Це його відповідальність за методи комунікації, які він обирає для спілкування.
  2. Не бійтесь гласності! Озвучте проблему в колективі. Заявіть про її існування і власне  усвідомлення. Адже якщо проблема не названа, її не існує . а неіснуючу проблему вирішити неможливо.
  3. Зверніться за підтримкою до колег, яким ви довіряєте, щоб вони поспостерігали, чи насправді щодо вас здійснюється мобінг. Чи ви не перебільшуєте.
  4. Збирайте і фіксуйте кожен випадок, який свідчитиме про мобінг. Це можуть бути переписка, фото та відеоматеріали, свідчення колег, розпорядження письмові і усні, службові записки, рапорти, пояснення працівника з того чи іншого приводу,  тощо. Щоб установити факт мобінгу, для суду важливі всі докази. Необхідно довести, що мобінг ведеться систематично і конкретно проти вас.
  5. Надайте розголос цьому явищу.

Як захиститися від мобінгу

Законодавчо передбачено два шляхи вирішення проблеми.

  1. Звернення  до контролюючого органу (Держпраці). На сьогодні їм надано такі повноваження. Вони можуть прийти перевірити роботодавця на факт вчинення мобінгу щодо даного працівника, винести протокол (якщо дійсно це підтвердиться) і передати його суду. Якщо працівник вирішить захищати свої інтереси таким чином, на такого роботодавця, або на працівників, які вчинили такі дії, можуть бути накладений адміністративний штраф або громадські роботи.

 

  1. Звернення до суду напряму. У цьому випадку він має представити вищезгадані конкретні докази. Якщо в судовому рішенні доводиться факт вчинення мобінгу щодо конкретного працівника, працівник може вимагати стягнення моральної і матеріальної шкоди, якщо він її зазнав у зв’язку з негативним впливом  на здоров’я та завдання матеріальних збитків.

Якщо мобінг доведений

Якщо  є ухвала суду про стягнення моральної і матеріальної шкоди, то особа, яка винна в цьому,  буде відшкодовувати збитки. Але законодавець прописав чіткий алгоритм, що далі може відбуватись. Коли ми отримали відшкодування – це одне. Але якщо працівник довів факт мобінгу, то на сьогодні до 38 статті Кодексу законів про працю внесено зміни про те, що якщо він має таке судове рішення, він може написати заяву за власним бажанням і просто звільнитись з роботи, бо  не бажає далі працювати із цим роботодавцем. І якщо ми звикли до того, що «власне бажання» – це 14 днів, то в цьому випадку роботодавець змушений його звільнити в той термін, який просить працівник. При цьому, якщо працівник звільняється саме за цією підставою, то, відповідно до 44 статті Кодексу законів про працю, він має право отримати три розміри середньомісячної заробітної плати як вихідна допомога.

Якщо факт мобінгу доведений  зі сторони групи колег, і керівник  (роботодавець) матиме таке рішення у своїй структурі, він може звільнити по 40-й статті тих працівників, які вчиняли такі дії. Підставою буде рішення суду.

У разі ушкодження здоров’я працівника, причиною якого став мобінг, заподіяна шкода відшкодовується в розмірі понесених витрат на лікування (ч. 2 ст. 173 КЗпП).

За матеріалами статті журналу «Практика управління закладом освіти»